Дещо про гендерні стереотипи, або «Ну не люблю я готувати!»

Якби мене хтось спитав, чи підтримую я гендерні стереотипи, я б відповіла: «Якщо мені стереотип подобається, то підтримую!» Бо от є, на приклад, такий стереотип: «Найкращі кухарі – чоловіки.» Його я дуже підтримую:) А є інший: «Місце жінки – на кухні»,

В школі я вчилася дуже добре. Тобто, не просто добре, а справді – дуже добре. Пам’ятною листівкою з тих часів у мене атестат з середнім балом 11.5, десь так. І тому я щоразу роздратовано морщу лоб, коли читаю всі ці відомі тези «відмінники нічого не досягають», чи «відмінники  несамостійні і

Колись, на початках мого зацікавлення психологією всерйоз, я дивилася вебінар про арт-терапевтичні методики. Ведучі аналізували надіслані малюнки з точки зору відображень несвідомого. Я запам’ятала один малюнок. Це була риба. Риба з двома головами. Дві голови були повернуті в різні сторони – одна – вліво, інша – вправо, одна – в

Це така тема, на яку писати соромно. Бо соромно, смішно і трохи по-дитячому  «пред’являти претензії світу» – світ має бути таким і таким, щоб мені було зручно в ньому жити, люди – такими і не інакшими, щоб мені було комфортно з ними взаємодіяти, а чоловіки… Тут я взагалі мовчу!  Ой,

Або думки про принців і принцес, королів та королев, які прийшли мені в голову, читаючи новини британського королівського дому…

Взагалі я за молодою королівською парою – Меган та Гаррі – ніколи особливо не стежила. Досі не стежила. Я навіть весілля їх не дивилася. Шансів не побачити сукню Меган в мене просто

Оці роздуми будуть зовсім нетиповими для моєї звичної тематики…) Снідаємо ми з мамою, збираюся на роботу. І почали говорити про наших за кордоном. Про те, наскільки відрізняється реальність від фантазій про всезагальне благоденство. І я зараз навіть не про людей, які працюють на чорних роботах нелегально. Я про тих, хто

Синій. Взагалі я люблю більшість відтінків сині. Але най-най – не просто такий собі, ледь-ледь, голубий, а космічний, спектрально-чистий синій. До цього кольору я дозрівала. В дитинстві мені подобався голубий. Але, в міру мого дорослішання, мій голубий дозрівав зі мною, наливаючись барвою, аж поки не дійшов апогею. Здається, цього кольору

І сьогодні, на завершення найсерйознішого тижня в році – Тижня знань – до мене прийшло натхнення, зробити такий несерйозний пост…) Точніше, ідея ця прилетіла мені ще в Болгарії:) Я ніжилась в шовковистій блакиті, на березі мене чекала моя веселкова блузочка – з мазками фарб – і я мрійливо думала про

Цей текст був написаний давніше і взагалі – не для Анкл. Тоді я була вкрай самокритична і перебирала: це, “ідеальне” – для блогу, а це – так просто, мало важить, піде в соц.мережі… 

А тепер в мене запустився зворотній процес:) Переглядаю свої СМ і думаю: чого б його було в блог

Мені було от просто цікаво: як відреагує моя матуся, коли дізнається, що до блогу, психології, фітнесу, танців, купки непрочитаних книг і гори грандіозних проектів я виришила “завести” ще малювання?;) А от на ура! Випроводжала мене на заняття так, наче завтра мої “картини” на виставку беруть😊😄😅

Востаннє я малювала (ну типу не